Народився, ймовірно, в містечку Носівка, близько 1635 р.; помер 1715 р. у с. Голубівка Прилуцької полкової сотні.

Іван Ніс, за переказами, провів молодість на Запоріжжі, залишивши яке і вийшовши до міст, прилаштувався в Прилуцькому полку. Був одружений з Анастасією Ракович (вдовою шляхтича Івана Білецького), сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковина.

Уперше згадується як наказний ніжинський полковник у 1654 р. В період Руїни очолював охотницький полк у П. Дорошенка (1669). Згодом згадується в листах Ю. Хмельницького як січовий старшина, який знаходився в опозиції до П. Дорошенка і підтримував П. Суховія (1670). Впродовж 1671-1672 рр. обіймав уряд прилуцького городового отамана. Військовий товариш (1676). У Прилуцькому полку посідав посади полкового обозного (1677; 1705-1708); полкового осавула (1682-1687; 1692— 1695); полкового судді (1693-1705); полковника Прилуцького полку (1690 н., 1708-1714). Значний військовий товариш (1692). Другий генеральний суддя у 1714—1715 рр.

Відомий промосковською орієнтацією. Восени 1708 р. був залишений І. Мазепою наказним полковником над козаками Прилуцького полку для оборони Батурина. Але в ніч з 1 на 2 листопада 1708 р. зрадив оборонців Батурина, вказавши московським воєначальникам потаємний вхід до замку.