Правління гетьманського уряду (1734 — 1750 рр.) — уряд, якому після смерті гетьмана Данила Апостола російська імператриця Анна Іоанівна доручила правління Гетьманщиною. Фактично являв собою видозмінену Малоросійську колегію.
Новий орган був найвищою апеляційною інстанцією Гетьманщини та безпосередньо підпорядковувався Сенату через спеціально утворену указом від 1 (12) лютого 1734 року Канцелярію малоросійських справ.

З 1749 року Правління перейшло у відання Колегії іноземних справ.

До Правління входило шестеро осіб (3 росіянина, 3 українці).
Головою Правління був призначений князь Олексій Іванович Шаховськой (бл. 1690—1737), який ретельно виконував усі таємні інструкції імператорського уряду, поширював думку про неефективність правління гетьмана і вважав, що «російський уряд надто панькається з українцями».
Крім О. Шаховського, членами правління також були князь Іван Барятинський, який з 1736 року очолив цей орган, полковник Василь Гур'єв та представники козацької старшини — генеральний обозний Яків Лизогуб, генеральний підскарбій Андрій Маркович та генеральний осавул Федір Лисенко.

За ствердженнями істориків, що замість одного з двох останніх представників до Правління гетьманського уряду міг входити генеральний суддя Михайло Забіла.

 

Персоналії гетьманського уряду