Глухівський період в історії Гетьманщини — це період з 1708 року по 1784 рік, коли місто Глухів було столицею Гетьманщини і стало резиденцією українських гетьманів.

Термін "Глухівський період в історії Гетьманщини" введено в 1998 році вченим із Глухова Валерієм Івановичем Белашовим на означення великих здобутків цього періоду в політиці, культурі та освіті. Також цей термін використовує вчений Віктор Васильович Вечерський. Також історик Михайло Степанович Пасічник у навчальному посібнику «Історія України» пропонує цей період називати «Глухівська доба в історії гетьманської держави на Лівобережжі (1708—1782 рр.)».

Адже цей період «знаменує найвищий розквіт діяльності нової української еліти, до якої належала передусім генеральна, полкова і сотенна старшина, її державотворчі змагання визначили хід української історії XVIII ст., а смаки й уподобання забезпечили „золоту добу“ українського барокового мистецтва.

5 - 6 листопада 2008 року в Глухові проходило відзначення 300-річчя з часу проголошення міста столицею Гетьманської та Лівобережної України.

 

План Глухівської фортеці 1746 г. Автор: Д. Дебоскет

План Глухівської фортеці після пожежі 1748 р.

План Глухівської фортеці в 1750 р.обер-квартирмейстера Магнуса фон Ренне

План Глухівської фортеці 1776 р.

План Глухівської фортеці 1798-1800 рр.

План Глухівської фортеці станом на 1781 р.