Ніхто не отримує таку масу позитивних емоцій від практики як історики. Шанс відкрити для себе нову сторінку історії України випав студентам Глухівського Національного Педагогічного Університету імені Олександра Довженка.

Про літню археологічну практику студентів істориків, факультету філології та історії, чув практично кожен в ГНПУ. Із року в рік студенти стають на поріг нових відкриттів, маючи унікальний шанс стати творцем нашої історії.

Завдяки Батуринській міжнародній Україно-Канадській експедиції ми відкрили для себе гетьманську столицю.

Вишукана природа, фортифікації доби козацтва, екстрим, пісні біля костра та чудова річка Сейм, зробили нашу практику справжнісіньким курортом.

Звичайно без труднощів не обійшлося. Кожного дня ми вставали о сьомій годині ранку, щоб взяти в руки лопату, щіточки і йти на розкопки у супроводі все досяжного сонця. Але чи бояться справжні археологи сонця? Звісно ні! Озброївшись капелюхами, окулярами та кремом для загару, ми працювали кожного дня не опускаючи рук. Але скажу вам по правді воно того варте.

Звісно в перші дні розкопок нам не дуже щастило із знахідками, а тому ми працювали без запалу. Але після першого цінного артефакту все змінилося. Ним стала монета радянського періоду 1945 р. номіналом п'ятнадцять копійок. Також були більш цінніші знахідки, наприклад польські срібні монети першої половини XVII ст. та козацький хрестик цього ж періоду. Не менш цікавими були знахідки часів Київської доби. Нами було знайдено жіночі прикраси – віскове кільце ХІІ ст. та наручний браслет, виготовлений із бронзи.

Звісно, керівники експедиції не були до нас байдужими. Кожний, хто знаходив цінну знахідку, отримував банку згущеного молока як знак цінності даної знахідки.

Справжньою родзинкою експедиції стала екскурсія по Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця». Ми відвідали Будинок генерального судді Василя Кочубея, палац Кирила Розумовського, Цитадель батуринської фортеці та археологічний музей.

Завдяки цій експедиції ми побачили гетьманську столицю такою, якою її не може побачити звичайний турист.

Додому ми повернулися зовсім іншими, наче новими. На власному прикладі можу сказати що подібна практика є гарним досвідом не лише навчальним, а й життєвим. Ми навчилися жити в колективі, цінити працю інших та любити природу, а хтось відкрив у собі кулінарні навички.

Після завершення експедиції ми сумували, нікому не хотілося покидати наш табір. Але чи варто сумувати, коли у нас у рюкзаках величезний багаж вражень та емоцій.

Влад Пронін, студент 2 курсу

ВІДЕОЗВІТ ПРАКТИКИ