13 травня ми, студенти-історики 3 курсу, дізналися про такі поняття, як некрополістика та епіграфіка, відвідавши Вознесенське кладовище у Глухові.

Епіграфіка та некрополістика – це дві взаємопов’язані історичні дисципліни, які по своїй мірі вивчають надгробки, які теж є історичним джерелом. Некрополістика вивчає та досліджує некрополі, тобто різноманітні поховання. Епіграфіка – написи на твердих поверхнях. Тому при вивченні надгробних пам’ятників та плит вони є нерозривними між собою та доповнюють одна одну.

       Варто зазначити, що дослідників-некрополістів доволі мало, а тому ця спеціальна історична дисципліна не є популярною. Але дослідження у цій сфері проводяться та мають цінну наукову інформацію. Зокрема, Олександр Мірошниченко – співробітник Національного заповідника «Глухів», який очолив наш похід на цвинтар, є дослідником місцевої некрополістики.

Від нього ми дізналися, що Глухівське Вознесенське кладовище засноване ще у XVIII ст. Нині на його території наявно понад двохсот старовинних надгробків XVIII – поч. XX ст. Екскурсовод зазначив, що надгробки відрізняються між собою не тільки за формою, а й за матеріалом, з якого вони зроблені. Саме розташування надгробків відносно церкви, їх вигляд можуть багато розповісти про долю та статусність померлих людей. Так як більш поважних та заможних людей ховали поблизу церкви, а менш шанованих подалі від неї.

З написів на надгробках XVIII-XIX ст. можна дізнатись повне прізвище, ім’я та по батькові померлого, його дату народження та смерті. Хоча дати народження може і не бути, як ось на надгробку Федору Павловичу Горбатенку біля глухівської Вознесенської церкви можна побачити такий надпис:

«?едоръ Павловичъ Горбатенко ?17 января 1907 г.».

Зображений хрест біля дати вказує на дату смерті чоловіка. Доволі скупа інформація. Натомість більш інформативним є напис на іншому надгробку:

«Здесь погребень священноіерей Василій Орестович Квитницкій скончался 1913г. 8 сентября 45 летъ от роду покойся милый мой сынъ».

Варто відмітити, що даний напис дещо не є типовим для того часу, оскільки прийнято було починати його словами «Здесь погребен Раб Божий… / Здесь погребено тело Раба Божиего…». Як можна побачити, напис дає декілька важливих відомостей: ім’я, прізвище та по-батькові особи; скільки прожив років; вказання на посаду, яку він займав. Священноіерей – в Російській православній церкві – це посада священика середнього ступеня; останні слова напису дають зрозуміти, що організацією поховання займались батьки даної особи (фото 4).

 

На іншому надгробку розміщується напис:

«Василий Илларионовичъ Букатин. Род 1января 1857г. умер ноябрь 1899г. Господи, прими духъ его съ миромъ. Любящая жена незабвенному мужу».

Пам'ятник Букатіну, зроблений з мармуру, виконаний в бездоганному стилі. Така робота на той час коштувала значних коштів. Також поховання розміщено біля самої церкви. З цього можна зробити висновок, що ця сім'я була доволі заможною.

 

Бідні родичі якогось померлого, не маючи коштів на надпис, просто клали могильну плиту без надпису або видряпували її самі підручними інструментами.

 

Цікавою деталлю є те, що до дітей, які померли у незадовго після народження, у надгробному написі не зазначалось по батькові дитини. Як приклад можна навести надпис на надгробку немовляти з того ж кладовища біля Вознесенської церкви на якому зазначено:

«Младенецъ Іоан’ъ Терещенко Родился 26 августа 1868г. Скончался 22 генваря 1869 г.»

 Тобто зазначено тільки ім’я в хрещенні Іоанн, прізвище Терещенко, дату народження та смерті (фото 1).

Цікавим є те, що на деяких пам’ятниках, де поховані жінки, можна знайти також згадки про їх дівоче ім’я (фото 3). Як приклад можна навести такий надпис:

«Раиса Петровна Куксина, урожденная Бобровская, скончалась 24 мая 1914 года, 64 году отъ рождения…».

 

Як бачимо, певне інформативне значення мають надписи на надгробках, які дають можливість науковцям встановити, хто тут похований, тривалість життя, соціальний статус його родини та, навіть, інколи, склад сім’ї.

Могильна плита є найбільш поширеним типом надгробку того часу (фото 5), однак на цвинтарі наявні також пам’ятники у вигляди зрізаного дерева, хреста (фото 2), обеліска та колони.

Можна помітити, що деякі вертикальні надгробки є позбавлені завершення: з них збиті хресті. Це сталося в період гоніння на релігію (30-ті роки ХХ ст.), коли в країні відбувалася кампанія на кшталт сучасної декомунізації, коли з пам’ятників збивають радянську символіку.

     

Як уже зазначалося, форма надгробків ХVIII-ХІХ ст. була різною. Окремі пам’ятники нагадували форму стовбура дерева із зрізаними гілками. Деякі науковці вважають, що кількість зрізів на стовбурі визначає кількість дітей померлої людини. Також є надгробки у формі витягнутої прямокутної форми або хреста. Цінним є також дослідження надгробних плит, які клалися прямо на могилу померлого. Такі плити виготовлялися на замовлення майстрами, які проводили дуже кропітку роботу задля її виготовлення.

Матеріалом для надгробків слугував переважно піщаник, адже це є досить м’яка порода, яку легко обробити. Також застосовували граніт та мармур, інші тверді матеріали. Що стосується інструментів для виготовлення зображень та надписів, то використовувались каменярські долота різної ширини та товщини. Використовуючи долота та молоток, виготовлення надгробків могло займати до року, та навіть більше, тому їх ціна була дуже високою. 

Окрім корисної історичної інформації, Олександр Мирошниченко дав можливість студентам-історикам спробувати себе в ролі некрополістів, попрацювавши з надписами на старовинних надгробках.

Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що надгробки можуть слугувати цінним історичним джерелом, оскільки здатні містити важливу інформацію про людину, його родинні зв’язки, посаду, яка відсутня в інших джерелах. Це, в свою чергу, зумовлює важливість некрополістики та епіграфіки як історичних дисциплін.

 

Підготували:  студенти 34-І групи

Колієнко Анжеліка, Лобода Дмитро, Поскрипко Нікіта

• Попередня
• Наступна